Опис педагогічного досвіду вчителя фізичного виховання ЗЗБНВК № 106 Гаврилової Л.М.

Материал из Заповікі
Перейти к: навигация, поиск

Увага! Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації без письмового дозволу автора. Дозволяється, з метою навчання, використовувати елементи розробки з обовязковим посиланням на дану сторінку:

Гаврилова Л.М. Опис педагогічного досвіду вчителя фізичного виховання ЗЗБНВК № 106. Портал ЗапоВікі. 21.01.2014. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zw.ciit.zp.ua/index.php/Опис_педагогічного_досвіду_вчителя_фізичного_виховання_ЗЗБНВК_№_106_Гаврилової_Л.М.

Sertifikat Gavrilova 40.JPG

Автор: учитель фізичної культури Запорізького загальноосвітнього багатопрофільного навчально-виховного комплексу № 106 Гаврилова Лідія Михайлівна

для основної школи

Обласний майстер-клас "Лідер" при ЗОІППО

Підсумки експериментальної діяльності

Робота представлена на конкурсі "Учитель року 2012. Фізична культура"

тема: "Інтерактивні методи навчання як ефективний чинник формування особистої фізичної культури учнів"

ПРОГРАММА: Програма «Фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-11 класи» авт. Круцевич Т. Ю. та ін. (надрукована в посібнику «Фізична культура в школі. 5-11 класи. Для керівників закладів освіти, класних керівників, методистів та учителів фізичної культури, батьків», за ред. С.М. Дятленка, в-во «Літера. ЛТД», 2011р. та розміщена на офіційному сайті Міністерства mon.qov.ua).

Архив роботи

«В особистій практиці сховані таємниці швидких та надійних успіхів» (Я.А.Каменський)


«Успіх приходить до того, хто робить те, що найбільше любить» (М.Форбс)


ОБҐРУНТУВАННЯ АКТУАЛЬНОСТІ ТЕМИ

Демократизація освіти, надання їй особистісно-зорієнтованої спрямованості потребують знаходження нових більш ефективних шляхів удосконалення фізичного виховання підростаючої генерації країни. Розв’язанню цієї проблеми сприяє навчальна дисципліна «Фізична культура». Фізична культура є складовою загальної культури суспільства й особистості, вона спрямована на збереження та зміцнення особистого здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей для гармонійного формування людини та її якісної активної життєдіяльності. Фізична культура сприяє підвищенню соціальної та трудової активності людини, задоволенню її моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби у взаємоспілкуванні, встановленню дружніх стосунків. Сьогодні в нашій державі загострилася проблема із збереженням здоров’я дітей. Аналіз стану здоров’я населення України вказує на наявність негативних тенденцій в цьому аспекті. Зростає загальна захворюваність, смертність при низькому рівні народжуваності. Здоров’я населення України набуває статусу проблеми, яка погрожує національній безпеці держави [1]. На сьогодні здоров’я в Україні розглядається, не тільки як важлива соціально-економічна і медична проблема, але і як фактор, що визначає стійкий розвиток країни в третьому тисячолітті. Здоров’я нації є показником цивілізованості держави і відображає соціально-економічне становище суспільства. За Глобальними рекомендаціями ВОЗ (2010 рік) з фізичної активності для здоров'я у світі недостатня фізична активність вважається четвертим із важливіших факторів ризику, які є причинами смерті у глобальному масштабі (6%). В багатьох країнах зростає фізична інертність (недостатня фізична активність), що приводить до розвитку неінфекційних захворювань та погіршенню здоров'я населення у світі в цілому. На глобальну охорону здоров’я впливають три тенденції: старіння населення; швидка непланова урбанізація і глобалізація, що веде до погіршення здоров’я та поведінки. Важливу роль у попередженні підвищення рівня захворюваності учнів, рівня їхньої фізичної підготовленості є рухова активність. Рухова активність не являється природною здатністю людини та може формуватися у зв’язку з її розвитком, зміною соціального середовища, в якому вона знаходиться. Рухова активність є характерною складовою культури здоров’я учня, яка спрямовує його здібності, знання, навички, прагнення, концентрацію вольових зусиль на реалізацію індивідуальних та суспільних потреб. За даними ряду досліджень (О. Аксьонової, Л.Волкова, Н.Денисенко, О. Дубогай, Т. Круцевич, Б. Шияна та інших) і за результатами аналізу фізичного виховання учнів у шкільній практиці, встановлено суперечності (схема 1) та недоліки (схема2):

схема 1
схема 2
Основні завдання педагогів, які не байдужі до майбутнього нації (схема 3):
схема 3

Технологія дослідження Виходячи з означених суперечностей, орієнтуючись на висновки ряду теоретичних досліджень, цілі і зміст педагогічного процесу вимагають створення нової моделі уроку з фізичного виховання, яка б сприяла формуванню особистої фізичної культури учнів, забезпечуючи їхню орієнтацію на творче зростання і фізичне самовдосконалення. Само тому мною обрана тема «Інтерактивні методи навчання як ефективний чинник формування особистої фізичної культури учнів», роботу над якою розпочато в 2009 році.

Провідна ідея дослідження є формування в учнів навичок фізичного самовдосконалення на засадах створення умов щодо лідирування під час вправлення в складі різних груп.

Об’єкт дослідження: процес урочної діяльності з фізичного виховання учнів ЗЗБНВК № 106.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні умови, які забезпечують ефективність використання інтерактивних методів навчання щодо формування особистої фізичної культури учнів.

Мета дослідження: обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання інтерактивних методів навчання учнів загальноосвітньої школи у процесі урочної діяльності з фізичного виховання, щодо забезпечення формування їхньої особистої фізичної культури. На етапі реалізації інноваційного освітнього проекту школи «Школа досягнень: технологія успішного учіння» дослідження проводиться з метою створення моделі підготовки компетентного випускника націленого на досягнення життєвого успіху, а саме привласнення випускниками старшої школи компетентного ставлення до власного здоров’я «Особистість здорова». Відповідно до мети визначено основні завдання:

  1. На основі аналізу проблеми становлення і розвитку інтерактивного навчання в практиці вітчизняної і зарубіжної школи, визначити теоретичні аспекти реалізації теми;
  2. Надати характеристику інтерактивних методів навчання учнів у процесі урочної діяльності з фізичного виховання;
  3. Здійснити дослідно-експериментальну перевірку ефективності запропонованих методів інтерактивного навчання учнів на уроках фізичної культури.

Зміст проблеми дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичній апробації принципів, способів, прийомів навчання в умовах сучасного загальноосвітнього закладу, визначенні сукупності організаційно-педагогічних умов, які б забезпечували ефективне вирішення проблем використання інтерактивних методів навчання як ефективного чинника формування особистої фізичної культури учнів. Гіпотеза дослідження – Актуальними можна вважати заходи, які спроможні суттєво підвищувати ефективність систем держави та відповідають за здоров’я людини. До них належать система охорони здоров’я та система фізичного виховання. Багатьма дослідженнями доведено, що система фізичного виховання є менш фінансово залежна та вважається ефективним засобом підтримки та зміцнення здоров’я, профілактики різних неінфекційних захворювань та хибних звичок людини (схема 4) [1].

схема 4

Стара предметна система освіти нездатна навчити вмінню жити, і тому її природно витісняє система особистісного інтегрального підходу до учня, його потреб у нинішньому та перспектив у майбутньому здобути знання, знайти своє місце у навколишньому світі, проявити свої творчі здібності, мати життєву перспективу, вміти, нарешті, стати корисним суспільству може тільки дитина, яка фізично розвинена, фізіологічно гомеостатична, соціально адаптована, психологічно врівноважена, гармонізована у зв’язках з природою і має чіткі свідомі позитивні мотивації, усвідомлює свої родинні й народні цінності, має духовну основу. Саме гармонізація людини з природою, природи у людині – основа, стрижень загальної людської культури, тобто Культури Здоров'я (особистості та суспільства). Випадання якогось елемента з названого «ланцюжка» культури здоров’я в роботі з дитиною, закріплене в молодості, призводить, врешті-решт, до її неповноцінності, ущербності. Теорією та методикою фізичного виховання визначено критерії ефективності системи фізичного виховання в навчальному закладі будь-якого типу (за Круцевич Т.Ю., [2]) (схема 5).

схема 5

У філософській та педагогічній літературі активно лунає думка про створення культуротворчої школи, головним завданням якої було б виховання людини культури. Школа повинна стати одним із головних соціальних інститутів з виховання такої людини. Процес формування людини (її «окультуривание» за В.О.Даманським) розглядається за трьома етапами (схема 6):

схема 6

«Воспитание человека культуры повлечёт за собой изменение всей парадигмы образования, знаниецентрическая школа уйдёт в прошлое». Організація фізкультурного виховання в умовах сучасного загальноосвітнього заходу стає ефективним засобом формування особистої фізичної культури учнів основної та старшої школи відповідно до рівня входження його в контекст фізичної культури та оволодіння ними компетентного ставлення до власного здоров’я «Особистість здорова», зокрема:

схема 7

Теоретико-методичні засади дослідження:

  • провідні принципи державної політики в галузі освіти: гуманізація, демократизація, адаптація системи освіти до рівнів, особливостей розвитку та підготовку учнів, їх інтересів і потреб, вільний розвиток особистості, створення умов для самовизначення та самореалізації особистості;
  • головні положення особистісно-орієнтовної педагогіки: особистість як суб’єкт свого розвитку, урахування вікових та індивідуальних особливостей особистості, стимулювання самопізнання;
  • головні положення процесу формування людини (В.О.Даманський);
  • концепція А.Маслоу «Теорія розвитку потреб»;
  • підхід до рівня потреб у самоактуалізації (Ананьєв);
  • теорія здоров’я (Б.Є.Буліч та І.В.Муравов);
  • системний підхід щодо підвищення рівня здоров’я (М.М.Амосов, Г.Л.Апанасенко, І.А.Аршавський, М.І.Аринчін, І.В.Муравов, П.Брегг, Йосіро Цуцумі, Грір Чайдлерс).

Дослідження проводилося протягом 2009 - 2011 років у три етапи.

Підготовчий етап - 2009 р. Мета етапу: теоретична та психологічна підготовка вчителя до участі в дослідно-експериментальній роботі, подолання стереотипів його мислення, усвідомлення ним своїх можливостей у педагогічній діяльності, постановка і усвідомлення завдань дослідження.

Організаційний етап – 2009 р. Мета етапу:

  • Опанування та використання на практиці інноваційних прийомів, технологій та співвідношення їх з наявними інтересами учнів.
  • Виявити ефективний потенціал інтерактивних методів навчання з метою формування в учнів навичок фізичного самовдосконалення на засадах створення умов щодо лідирування під час вправлення в складі різних груп учнів.

Формуючий експеримент 2010 р.

  • Розробка, самостійне створювання алгоритмів, схем, прийомів, програм, педагогічних технологій щодо ефективного вирішення певних суперечностей у галузі фізичної культури.
  • Впровадити апробовані технологічні прийоми щодо вирішення освітніх та тренувальних завдань.

Вирішення третього завдання дослідження.

Узагальнюючий етап 2011 р. Мета етапу:

  • Визначити структуру особистої фізичної культури учнів із застосуванням інтерактивних методів навчання з метою формування в них навичок фізичного самовдосконалення.

Вирішення четвертого завдання дослідження.

Методи дослідження:

  • теоретичний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури;
  • вивчення і аналіз педагогічного досвіду використання інтерактивних методів на уроках;
  • вивчення наукових робіт з проблеми формування особистої фізичної культури;
  • спостереження (пряме і непряме);
  • методи психодіагностики (анкетування, бесіда, тестування);
  • експертиза освітніх програм, навчальних планів, інноваційних курсів;
  • педагогічний експеримент (формуючий);
  • моделювання педагогічних процесів;
  • методи статистичної обробки одержаної інформації.

Процес формування особистої фізичної культури ґрунтується на принципах: ­Фуркації (розподіл учнів за рівнями освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями, нахилами), реалізація якого передбачає сприйняття особистості через призму відповідності індивідуальних особливостей учня до сфери діяльності: «людина - людина». ­Відповідність продуктивної діяльності в рамках фуркації, що спонукає до реалізації принципів: зв’язок навчання з продуктивною працею та життям; свідомість і творча активність учнів. ­Науковість змісту навчання і виховання, доступність з урахуванням індивідуальних можливостей учня, що передбачає організацію навчального процесу зважаючи на тип нервової системи учня та вироблення відповідної стратегії діяльності вчителя. ­Варіативність і альтернативність технологій навчання і навчально-методичного забезпечення. ­Партнерство учня, вчителя, батьків у досягненні цілей навчання. ­Гнучкість змісту і форм організації процесу формування особистої фізкультури учня, забезпечення можливості введення учня до функцій вчителя. ­Діагностико-прогностичної реалізованості, яка потребує розробки моніторингу індивідуальних особливостей учнів, з метою розвитку навичок програмування особистої діяльності у сфері фізична культура, відповідно до результатів, які отримані після виконання самоконтролю.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

  • вперше інтерактивні методи навчання розглядаються з позиції формування особистої фізичної культури учнів основної та старшої школи;
  • будуть розроблені алгоритми, схеми, прийоми, педагогічні технології із використанням інтерактивних методів, які забезпечить процес формування особистої фізичної культури учнів;
  • буде апробована модель підготовки компетентного випускника націленого на досягнення життєвого успіху з компетентним ставленням до власного здоров’я випускника основної та старшої школи «Особистість здорова»;
  • буде доведено ефективність застосування інтерактивних методів навчання щодо формування особистої фізичної культури учнів.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що воно є дослідженням питань, пов’язаних із використанням інтерактивних методів навчання щодо формування особистої фізичної культури учнів. Дослідження цієї проблеми ведеться з урахуванням як зовнішніх по відношенню до школяра факторів, так і внутрішніх, які враховують його індивідуальні особливості. Це дозволяє досягти педагогічно значущої мети створення педагогічних умов ефективної організації процесу формування особистої фізкультури учнів із використанням інноваційних методів з метою розробити та обґрунтувати модель підготовки компетентного випускника націленого на досягнення життєвого успіху, а саме привласнення випускниками основної та старшої школи компетентного ставлення до власного здоров’я «Особистість здорова».

Практичне значення набутих результатів полягає в розробці методичних рекомендацій для вчителів, школярів і їх батьків щодо створення педагогічних умов ефективної організації процесу формування особистої фізкультури учнів із використанням інноваційних методів, формування ключових компетентностей школярів різних рівнів їх входження в контекст фізичної культури, в розробці науково-методичного забезпечення цього процесу.

Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних позицій, застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту , предмету, меті та завданням дослідження; статистичними методами обробки експериментальних даних; поєднанням кількісного та якісного аналізу здобутих результатів.

I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Одним із основних об’єктів, на якому останнім часом сконцентрували увагу багато спеціалістів різних галузей науки, є взаємозв’язок рухових можливостей людини та стану її здоров’я. «Здоровою може вважатися людина, яка відзначається гармонійним фізичним і розумовим розвитком і добре адаптована до оточуючого її фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосуватися до змін оточуючого середовища, якщо вони не виходять за межі норми, і робить свій посильний внесок у благополуччя суспільства, сумірний з його здібностями. Здоров’я тому не означає просто відсутність захворювань: це щось позитивне, це життєрадісне та охоче виконання обов’язків, що їх життя покладає на людину». (Г.Сигерист). Сьогодні, у зв’язку із складністю феномена фізичної культури, з’являються дослідження щодо формування нової системи уявлень про фізичну культуру та її цінності. Ці дослідження мають відмінності, а саме філософсько-культурологічний підхід, що передбачає зміщення акценту з фізичної підготовки в бік найбільшої культурологізації, інтелектуалізації процесу фізичного виховання учнів (О.Аксьонова, Ю. Васьков, В. Віленський у співав., М. Глотов у співав., А.Матвєєв, Б.Шиян та його школа, В. Якимович та ін.). Б.Шиян підкреслює, що у процесі культурного розвитку людина діє послідовно у трьох напрямках: засвоює культуру як об’єкт її впливу; створює нові культурні цінності, як суб’єкт творчої діяльності; функціонує в культурному середовищі як носій суспільних і особистих цінностей («...культура інтегрується в суті самої особи...» (схема 7.) [1, С. 22]. В. Якимович представляє інтеграцію людини в культурі як єдиний можливий засіб вирішення суперечностей її розвитку. Автор подає модель людини фізично культурної. Це людина вільна, здатна до самовизначення у світі культури; гуманна; духовна; творча і активна особистість (схема 8.) [2, С. 6 – 9].

схема 8

Вищезазначені концепції дозволяють визначити, що фізичне виховання є соціальний педагогічний процес формування фізичної культури особистості, зміст якого визначається ознайомленням суб’єктів із її матеріальними і духовними цінностями, їх збагаченням на соціально й індивідуально значущих рівнях, результат і ефективність якого визначається певним рівнем сформованості особистої фізичної культури [3, С. 46 – 47]. Формування особистої фізичної культури учнів можна вважати одним із раціональних шляхів модернізації системи фізичного виховання у сучасній школі. Реалізація цього процесу можлива лише на засадах гуманізації та пріоритетності принципів демократизації та толерантності. Урок фізичної культури ми розглядаємо як форму живої спільноти «дитина – дорослий» (Л. Виготський), де кожний учень, вчитель – суб’єкти сукупної діяльності, а власне навчальна діяльність – це діяльність щодо самозміни цих суб’єктів (Д. Ельконін). Саме урок фізичного виховання поєднує фізичний, інтелектуальний, соціальний й духовний аспекти здоров’я особистості. Завдання педагогів – створити відповідні умови для вдосконалення цих складових здоров’я. Сьогодні в освіті набувають пріоритет загальнолюдські цінності. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу, в його центрі знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості та її становлення відбувається у процесі навчання за таких умов (схема 9) [4]:

схема 9

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології. Вони належать до інноваційних, ціль яких – співробітництво в реалізації спільних завдань.

Методологічну основу реалізації проблемної теми становлять:

  • ідеї гуманізації освіти;
  • висновки психолого-педагогічних досліджень з проблеми індивідуалізації та диференціації навчання, виховання учнів;
  • результати досліджень спеціалістів у галузі фізичного виховання щодо пріоритетної ролі фізичної культури в гармонійному розвитку особистості, медиків, психологів про необхідність врахування типологічних особливостей учнів під час їхньої урочної діяльності з фізичного виховання;
  • тлумачення здоров’я як культурної цінності в розвитку людини та суспільства;
  • основні положення Законів України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт», Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ ст.

Сучасна школа велику увагу приділяє вихованню в учнів різних вікових категорій свідомого ставлення до особистого фізичного розвитку, стану свого здоров’я, адже людина, яка знає і розуміє користь від регулярних занять фізичною культурою та спортом і вміє на практиці реалізувати ці знання, здатна на творчу, ефективну суспільно-громадську діяльність. Отже, навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп’ютер, радіо, телевізор, відео. Учень повинен вміти осмислювати отриману інформацію, аналізувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, вміти висловити свою власну думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології. Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи. В останні роки в нашій школі стали широко використовувати їх при викладанні різних навчальних предметів. Українські учителі останнім часом через публікації і через систему додаткової освіти поступово усвідомлюють, що інтерактивні методи навчання створюють необхідні умови для:

  • створення й розвитку компетентності учнів;
  • різнобічного розвитку особистості;
  • виховання активних громадян з відповідною системою цінностей.

Питання про елементи інтерактивного навчання піднімалися в працях В.Сухомлинського, у теорії розвивального навчання, у творчій майстерні педагогів - новаторів 70-80-х рр. ХХ ст. Ш. Амонашвілі, Є. Ільїна, С.Лисенкової, В. Шаталова та інших. Термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий. Його ввів у 1975 році німецький дослідник Ганс Фріц. У перекладі з англійської мови «Inter»­ взаємо, «асt» ­ діяти. Отже «Interact» ­ взаємодіяти. Більшість авторів інтерактивність у навчанні тлумачать як взаємодію учнів, перебування їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії (Н.Калька, С.Макаренко, О.Скворчевська та інші). У дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який щось здійснює: говорить, управляє, моделює, тощо. Тобто він виступає не тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи певні цінності. Інтерактивним називають методи, що забезпечують комунікативну активність або взаємодію між учасниками навчання (Н.Виноградова, І.Гільова, Л.Лівандовська, О.Пометун із співав., С. Свириденко, Г.Сиротенко та інші).

Інтерактивна форма діяльності учнів на уроці фізичної культури – це специфічна соціально-педагогічна структура (система організації) процесу формування фізичної культури особистості (дитини, учня, дорослої людини), яка здійснюється шляхом взаємодії суб’єкта з оточуючим середовищем з метою збагачення індивідуального і суспільного досвіду в контексті фізичного і духовного вдосконалення [6]. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки під час постійної, активної взаємодії всіх його учасників. Це взаємодія процесів навчання, взаємонавчання (колективного, групового, навчання у співпраці), де учень і вчитель виступають рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, які розуміють, що відбувається і що вони роблять. Спираючись на висновки досліджень О.Аксьонової, А.Гіна, О.Пометун та інших вчених, треба зазначити, що інтерактивні технології найбільш відповідають принципам особистісно-орієнтованої педагогічної парадигми. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому інтерактивні технології є найбільш сприятливими щодо формування в учнів життєво актуальних умінь і навичок, вироблення особистих цінностей, створення атмосфери співробітництва, творчої взаємодії в процесі різних форм навчання. Інтерактивні технології забезпечують глибину вивчення змісту навчальної програми. Учні опановують усі рівні пізнання:

Знання → застосування → аналіз → синтез → оцінка.

Практикою доведено, що інтерактивні технології навчають дітей вчитися. Педагог при інтерактивному навчанні виступає як організатор освітнього процесу. Головними в процесі інтерактивного навчання є взаємодія та співпраця учнів і учителя, коли позитивних результатів навчання можна досягти лише взаємними зусиллями його суб’єктів. Учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання. Вони розуміють суть поставленого завдання і зацікавлені в його успішному виконані. Останнє інтенсифікує процес освоєння учнями учбового матеріалу. При застосуванні інтерактивних методів змінюється роль учнів. Їхня активність збільшується над активністю учителя, завдання якого ­ створити умови для ініціативної учнівської роботи. Мотивації учнів до навчання стають внутрішніми, стають інтересом самого учня. Крім того, суттєво підвищується роль особистості педагога, його авторитету. Учитель більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор [8; 16]. Дещо змінивши вираз китайського філософа Конфуція, можна формулювати кредо інтерактивного навчання: Кредо інтерактивного навчання:

  • «Те, що я чую, я забуваю.
  • Те, що я бачу й чую, я пам’ятаю.
  • Те, що я роблю, я розумію.
  • Коли я ділюся знання з іншими, я стаю майстром»

Накопичений педагогічний досвід в Україні та за кордоном свідчить, що інтерактивні методи навчання забезпечують інтенсифікацію та оптимізацію навчального процесу, створюючи підстави щодо:

  • аналізу навчальної інформації щодо творчого підходу до засвоєння начального матеріалу;
  • формування вміння чути іншу людину, поважати альтернативну думку, будувати взаємовідносини в групі, знайти своє місце у ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, знаходити компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне вирішення проблеми;
  • створювання різноманітних соціальних ситуацій, збагачування власного соціального досвіду через включення в різні життєві ситуації й переживання їх;
  • розвитку навичок проектної діяльності, самостійної роботи учнів.

Застосування інтерактивних методів сприяє реалізації мети співробітництва тих, хто навчає, і тих хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює комфортну атмосферу. Сьогодні в українській педагогіці адаптовано, теоретично обґрунтовано та залучено до практики вчителів широкий спектр інтерактивних методів (додаток 1). Основною одиницею класно-урочної форми навчання є урок. Кожний урок будується за певною структурою і передбачає організацію навчання за різними моделями. У 60-ті роки ХХ ст. Я. Галант запропонував виокремити пасивну і активну моделі навчання [20].

схема 10

Інтерактивна модель достатньо ефективна. Сучасні зміни в освіті поступово дозволяють впевнюватися, що інтерактивні технології навчання здатні створити необхідні умови як для становлення і розвитку компетентних учнів, так і для виховання активних громадян з відповідною системою цінностей. Однак, аналіз літературних джерел та перспективного педагогічного досвіду впевнює, що, як у кожного метода, в інтерактивних методів навчання є певні недоліки, на які треба обов’язково звернути увагу, перш ніж використовувати їх на уроці. Зокрема:

  • кожна інтерактивна технологія потребує значного часу, попереднього розгляду і навчання процедури;
  • викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення програмного матеріалу, часом і ходом процесу навчання;
  • результати роботи менш передбачувані;
  • дисципліна учнів на уроці може бути проблемою для вчителя.

ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Зробивши аналіз літературних джерел і перспективної педагогічної практики я дійшла висновку, що потрібно використовувати елементи інтерактивного та традиційного навчання у взаємодії. Проведенню уроку фізичної культури з використанням інтерактивних методів навчання передує підготовчий етап, який здійснюється за схемою:

  • Вивчити програмний матеріал.
  • Продумати обсяг та зміст завдань для груп учнів.
  • Спланувати урок, визначити час на реалізацію кожного його компонента.
  • Підгодовувати запитання для учасників груп.
  • Розробити критерії оцінки ефективності роботи групи.
  • Продумати засоби мотивацій активності учнів на уроці: підібрати цікаві ситуації, проблемні завдання; постійно оголошувати позитивні досягнення учнів.
  • Збагачувати арсенал методичних підходів щодо стимулювання свідомого ставлення учнів до різного роду завдань на уроці.

Застосовуючи інтерактивні методи навчання і прийоми щодо мотивації до активної діяльності (МАД), забезпечення усвідомленого засвоєння навчального матеріалу (Інфіт) та забезпечення рухового досвіду (ЗаРаДи) (Додаток 2), я даю завдання учням: скласти комплекс вправ, придумати технічну зв’язку, гру тощо. При цьому учні, виконуючи завдання, вигадують різні рухові дії, експериментують з ними, аналізують їх, обирають більш прийнятні для себе та для групи товаришів. Таким чином вони активно, свідомо не лише засвоюють певні рухові дії, а збагачують власний руховий досвід. У процесі урочної діяльності ми використовуємо інтерактивні методи навчання, більшість із яких стали улюбленими серед учнів.

Інтерактивні методи і прийоми щодо мотивації активної діяльності учнів

Метод «Мозкового штурму».

«Мозковий штурм» ­ це ефективна та відома інтерактивна технологія колективного обговорення, яка спонукає учасників на виявлення уяви і творчості шляхом вираження їх думок, допомагає знаходити декілька рішень поставленої проблеми. Цей метод доцільно використовувати під час вивчання теоретичного матеріалу. Спочатку я повідомляю проблему, яку треба вирішити. Учні обдумують її, озвучують, аналізують варіанти рішень та обирають найбільш прийнятні для них.

Наприклад, у темі «Рухливі і спортивні ігри» (додаток 4), (додаток 5) я ставлю такі проблемні питання:

  • «Чи потрібна безпека під час занять рухливими і спортивними іграми?»
  • «Які правила безпеки ти застосував би під час ігор?»,
  • «Навіщо нам ігри?»
  • «Що ми розвиваємо під час ігор?»

Тема «Гімнастика».

  • «Що краще: бути сильним чи слабким?»
  • «Навіщо потрібна гнучкість?»
  • «Значущість сили та гнучкості у повсякденному житті людини?»
  • «Що вам дає мистецтво володіння власним тілом?»

Далі пропоную учням висловити свої ідеї. Учні по черзі висловлюють свої думки. Спонукаю учнів до висування нових ідей, підтримую оригінальні. Разом з учнями аналізуємо та оцінюємо всі запропоновані, навіть самі неймовірні ідеї.

(ФОТО1): Урок фізичної культури ­ урок рухової активності, що означає: усі діти повинні рухатись. Тому використання цієї вправи повинно бути короткочасним (2-3 хв.). Дітям важко мобільно висловлювати думку, це забирає час. Однак, якщо учні розуміють, чого від них вимагають, тоді «Мозковий штурм» проходить швидше. Таким чином, шляхом правильно підібраних проблемних питань активізую в учнів мотивацію щодо вирішення завдань уроку, теми. Означений метод частіше використовую у підготовчій частині уроку.

Інтерактивна технологія кооперативного навчання:

Робота учнів у малих групах (кооперативна діяльність)

Робота у малих групах допомагає учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді, виробляти ідеї, які допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм означити особисті можливості та укріпити їх. Кооперативне навчання дозволяє учням співпрацювати зі своїми ровесниками, допомагає їм реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування.

Алгоритм дій вчителя в процесі кооперативного навчання учнів у малих групах:

  • об’єднати учнів у малі групи за різними показниками (за бажанням учнів, за напрямками їх інтересу до певного виду діяльності, за статтю, за рівнем сформованості в учнів рухових умінь, навичок тощо);
  • ознайомити учнів із завданням;
  • видати дидактичну картку з завданням щодо організації групової роботи;
  • визначити час на виконання групової роботи;
  • надати допомогу, якщо вона потрібна, тій групі учнів, у якій виникають певні труднощі;
  • пропонувати групам представити результати роботи;
  • коментувати роботу груп.

ФОТО 2,3 Наприклад.

Під час вивчання теми «Баскетбол» (Додаток 6) ми використовуємо інтерактивні ігри із елементами кооперативної діяльності (робота в малих групах) «Струмочки» та «Озера», «Математична перестрілка», «Сіамські близнюки», «Баскетбольний фристайл».

Мета: сприяти засвоєнню та вдосконаленню технічних прийомів гри, вивченню правил гри; забезпечувати розвиток фізичних якостей, формування міжособистісних відносин.

Завдання учням:

  • виконати комплекс загально-розвивальних вправ;
  • виконати математичні вправи, використовуючи передачі м’яча;
  • скласти і виконати комплекс загально-розвивальних вправ в парах;
  • скласти та виконати комплекс вправ щодо володіння м’ячем.

КАРТКА З ТЕМИ БАСКЕТБОЛ

  • I. Придумати власну вправу.
  • II. Виконати вправу, яку запропонував партнер чи учні з іншої групи.
  • III. До запропонованих вправ додати власну вправу.
  • IV. Поєднати всі вправ у комплекс і виконати його по пам’яті.
  • V. Здійснити самооцінку виконання комплексу вправ.

За таким алгоритмом учні на уроках опановують комплекси вправ (зв’язки технічних елементів) з баскетболу (Додаток 6), футболу (Додаток 7), атлетизму (Додаток 8) комплекси загально-розвивальних вправ, ранкової гімнастики, з предметами, на розвиток фізичних якостей. Модель кооперативного навчання ми легко й ефективно поєднуємо із традиційними формами та методами навчання і застосовуємо на різних етапах навчання.

Інтерактивна технологія кооперативного навчання:

Робота в парах:

«Один проти одного, один – вдвох – всі разом».

Різновидом форм роботи в малих групах є робота в парах. Ця форма найчастіше використовується в організації уроку з фізичної культури.

Наприклад.

Тема «Атлетизм: загальна і спеціальна підготовка» (Додаток 8).

Мета і завдання: сприяти вивченню та вдосконаленню учнями інтерактивних прийомів - роботи в парах; вивчати з учнями методи самоконтролю за рівнем здоров’я; забезпечити розвиток фізичних якостей учнів - сили і гнучкості; скласти умови для виховання міжособистісних відносин учнів в процесі уроку.

Завдання для учнів: виконати різновиди методів самоконтролю в парах.

КАРТКА З АТЛЕТИЗМУ

  • I. Виконати певні прийоми щодо розвитку сили і гнучкості.
  • II. Замінити запропонований спосіб вправ на той, який більш подобається.
  • III. Повторити за своїм товаришем запропонованим ним спосіб вправ; додати до перших двох видів вправ ще один («свій»).
  • IV. Вибрати найбільш раціональний спосіб вправлення.
  • V. Виконати завдання на оцінку.

Інтерактивна технологія колективно-групового навчання:

«Броунівський рух»

В підготовчій частині уроку нами застосовується фронтальна технологія колективно-групового навчання – «Броунівський рух». Цей метод сприяє розвитку вміння учнів швидко і точно приймати вірне рішення щодо орієнтування у просторі, в якому присутні декілька факторів-перешкод із дотриманням правил безпеки власної та оточуючих. Наприклад: Інтерактивна гра «Веселий атом». Учні за командою «Веселий атом» у довільному порядку пересуваються по майданчику не перетинаючи маршрути руху інших учасників, не зіштовхуючись. За командою «Молекула» учні об’єднуються в групи (кількість «атомів» обумовлюється) і пересуваються за лідером обумовленим способом

Інтерактивна технологія кооперативного навчання:

Підведення підсумків роботи учнів

Метод «Мікрофон»

В заключній частині уроку нами використовується фронтальна технологія інтерактивного навчання ­ метод «Мікрофон». Цей метод дає змогу кожному швидко, по черзі, відповісти на запитання, висловлюючи свою думку щодо підсумків уроку. Учні уявляють, що у них у руках мікрофон і саме йому потрібно висловити власну думку. Інші учні не можуть говорити, перебивати «інтерв’ю», кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого в руках мікрофон. Питання для учнів, які я використовую, прості, нескладні, потребують конкретної відповіді. Наприклад:

  • «Що тобі сподобалось на уроці?»
  • «Що не сподобалося на уроці?»
  • «Щоб ти хотів побачити на наступному уроці?»
  • «Щоб ти хотів змінити на уроці?».

Така форма підведення підсумків уроку вчить учнів поважати думку інших, покращують їх емоційний стан, створюють позитивний настрій під час рефлексивної діяльності учнів. Для поточного оцінювання учнів я застосовую стратегії заохочення. Відомо, що більшість людей любить похвалу і нагороди, які можуть заохочувати людину на самовдосконалення, допомагати їй стати впевненою в собі, самодостатньою особистістю. Але слід зазначити, що помірне використання означених стратегій може спричинити небажані наслідки: появу звикання, несправедливе оцінювання, маніпулювання, перебільшення тощо (додаток 3).

ВИСНОВКИ

  1. Застосування інтерактивних методів навчання учнів на уроках з фізичного виховання потребує певної підготовки вчителя, схему якого ми пропонуємо: вивчення програмного матеріалу → моделювання обсягу та змісту завдань для різних груп учнів → планування усіх компонентів уроку → підготовка проблемних питань для учнів → визначення засобів мотивації активності учнів перед певними видами інтеракцій.
  2. У процесі роботи над проблемною темою розроблені різні інтерактивні методи навчання учнів за темами «Урок ігровий турнір», «БЖД на уроках спортивних ігор», «Баскетбол», «Футбол», «Атлетизм». Крім означеного, відпрацьовані інтеракції у процесі мотивації активної діяльності учнів («Мозковий штурм»), під час підведення підсумків уроку («Мікрофон») з орієнтацією на рекомендації М. Гарміна.
  3. Здійснена аналітична та практична діяльність під час роботи над темою дозволили розробити алгоритм інтерактивного навчання учнів, який педагог може використовувати у процесі планування різних форм фізичного виховання.

Алгоритм інтерактивного навчання учнів у процесі фізичного виховання

  • I. Виконати певну вправу, рухову дію обумовленим способом.
  • II. Урізноманітнити спосіб та умови виконання вправи, рухової дії, додаючи один «штрих».
  • III. Повторити за своїм товаришем вправу, рухову дію запропонованим ним способом чи умовах виконання.
  • IV. Додати до запропонованих попереднім товаришем рухових дій «власні».
  • V. Представити результати роботи групи учням класу, присутнім особам на уроці тощо.

ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ В УРОЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ

Спостереження за учнями під час використання інтерактивних методів навчання на уроці дозволило визначити такі позитивні ознаки: ­* у всіх учнів підвищується рівень свідомої активності під час виконання вправ; ­* кожен учасник групи має змогу обирати власний темп виконання вправи, що дозволяє індивідуалізувати рівень навантаження; ­* під час інтерактивної форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень у будь-якому стані здоров’я; означене особливо важливо для тих, хто має психофізичні обмеження; ­* надання можливості учням створити власний спосіб виконання вправи, рухової дії демонструє напрямок їхніх інтересів та сферу обізнаності в контексті фізичної культури; ­* подібний спосіб навчання учнів дозволяє вчителю визначити рівень авторитета кожного серед своїх однолітків, та у наступному – сприяти його підтримці або підвищенню.

Результативність впровадження інтерактивних методів навчання в урочну діяльність з фізичного виховання учнів визначалася за такими показниками:

  1. З метою визначення рівня мотивації учнів до занять фізичною культурою нами було проведено анкетування (таблиця та діаграма 1.1) та встановлювали кількість учнів, хто пропускає уроки без поважної причини (відсутність спортивної форми, бажання займатися; прогули та подібне) (таблиця та діаграма 1.2).
  2. З метою визначення рівня успішності учнів у процесі засвоєння програмного матеріалу з фізичної культури встановлювали якість знань за показниками їх навчальних досягнень (таблиця та діаграма 1.3).
  3. З метою визначення рівнів фізичної підготовленості учнів встановлювали динаміку означеного показника згідно з результатами, які учні демонстрували під час виконання вправ щодо рівня фізичних кондицій (таблиця і діаграма 1.4).
  4. З метою визначення ступеню фізкультурної активності встановлювали кількість учнів, хто приймав участь у різних фізкультурно-спортивних заходах (таблиця та діаграма 1.5) та кількість учнів, хто займається у спортивних гуртках на базі комплексу (таблиця та діаграма 1.6).

(дивись в презентації)

ВИСНОВКИ

Встановлено позитивну динаміку за різними показниками в розвитку учнів ЗЗБНВК № 106 у процесі реалізації проблемної теми з 2008 по 2011 роки.

  1. Зменшилась кількість прогулів уроків «Фізична культура» учнями комплексу на 2,5%.
  2. Поліпшилася якість навчальних досягнень учнів комплексу на 3,3%.
  3. Збільшилася кількість учнів, які досягли високого рівня фізичної підготовленості за показниками вправ щодо розвитку фізичних кондицій (на 3%); зменшилася кількість учнів, які мають низький рівень фізичної підготовленості (на 1%); стабільна кількість учнів, які мають середній та достатній рівні фізичної підготовленості.
  4. Стабільно популярними серед учнів ЗЗБНВК № 106 є фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові позакласні заходи. Середній показник активності учнів у позакласних заходах (кількість учнів (у %) / на кількість заходів (9)) збільшився на 4,2%.
  5. Збільшилася кількість учнів, які займаються у спортивних секціях на базі комплексу на 20%.

ВИСНОВКИ

Використання інтерактивних методів навчання учнів на уроках з фізичного виховання є одним із актуальних напрямів модернізації освіти. Означена система педагогічної діяльності надає можливості прогнозувати позитивне ставлення учнів до занять фізичною культурою та спортом у режимі самостійно творчої активності. Це створює умови для задоволення потреби учнів систематично, регулярно займатися фізичними вправами, виховання бережливого ставлення до свого здоров’я й здоров’я оточуючих як найвищої соціальної цінності особистості. Практична діяльність над реалізацією проблемної теми дозволили нам визначити алгоритм впровадження інтерактивних методів навчання учнів з предмета «Фізична культура»:

  1. Розробка і використання дидактичного матеріалу, спрямованого на формування в учнів навичок самостійної діяльності щодо підвищення рівня фізичної підготовленості, показників здоров’я, обсягу індивідуального рухового арсеналу.
  2. Моделювання і проведення уроків (фрагментів), які орієнтують діяльність вчителя на активізацію пізнавальних інтересів учнів у контексті формування їхньої особистої фізичної культури.
  3. Використання методичних підходів щодо розвитку ініціативи та творчих здібностей учнів у процесі урочної діяльності з фізичного виховання.
  4. Визначення шляхів соціалізації учнів різного віку засобами фізичної культури.
  5. Проведення уроків з використанням нетрадиційних засобів фізичного виховання, нестандартних форм вправляння учнів.
  6. Підбір матеріалів з метою активного залучення учнів різного рівня фізичної підготовленості, стану здоров’я до найцікавіших засобів вправляння (тих, на які спрямований їх інтерес).
  7. Використання різних видів тестування, альтернативних форм оцінювання, в основі яких покладений індивідуальний ріст, покращення власних результатів кожним учнем.
  8. Перспективи подальшої роботи з проблемної теми актуалізують такі напрямки:

8.1. Моделювання процесу інтерактивного навчання учнів на уроках і позакласних заходах з фізичного виховання;

8.2. На підставі розробленої моделі розробити, апробувати й впроваджувати інтерактивні технології навчання на засадах використання різних форм взаємодії учнів і вчителя за моделлю особистісно - зорієнтованого навчання, урахування індивідуальних можливостей учнів, реалізації практичних ідей, методів здійсненої роботи;

8.3. Проведення системи різних форм фізичного виховання за інтерактивними технологіями.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 269 с.
  2. Якимович В.С. Цель физкультурного воспитания – человек культуры // Теория и практика физической культуры. – 2003. – № 2.
  3. Аксьонова О.П. Формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання: Дис…канд. пед. наук: 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Запоріжжя, 2005. – 226 с.
  4. Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотний зв’язок. Ідеальність: посібник для вчителів. – Луганськ: Навчальна книга, Янтар, 2004. – 84 с.
  5. Соціолого - педагогічний словник / За ред.. В.В. Радула. – К.: «Ексо б», 2004. – 304 с.
  6. Аксьонова О.П. Інтерактивні форми діяльності учнів на уроках фізичної культури // Фізичне виховання в школі. ­ 2007. ­ № 5-6. ­ С. 35-38.
  7. Ніколаєнко С. М. Тези доповіді на підсумковій колегії МОН України 17.08.2007р. // Освіта України. - № 59. – 10.08.2007.
  8. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2 кн., кн. 2: Особистісно-орієнтований підхід: науково - практичні засади. ­ К.: Либідь, 2003. ­ 343 с.
  9. Пометун О.І. Що таке «інтеракція». І навіщо вона потрібна у навчанні // Завуч. – 2005. ­ № 36. – С.6-10.
  10. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. / О.І.Пометун, Л.В.Пироженко / За ред.. О.І. Пометун. ­ К.: А.С.К., 2003. ­ 192 с.
  11. Галант
  12. Мерілл Гермін «Навчання активних методів. Посібник для вчителя»
  13. Аксьонова О.П. Орієнтовні плани – конспекти на серію уроків з фізичної культури для учнів різних вікових груп: Методичні розробки. – Запоріжжя: Тов. «Ліпс. ЛТД», 2005. – 108 с.
  14. Виноградова Н. Інтерактивні методи на уроках образотворчого мистецтва // Завуч. ­ 2004. - №32. ­ С. 13-20.
  15. Гільова І. Впровадження інноваційних технологій та їх елементів на уроках фізичної культури // Фізичне виховання в школі. – 2007. ­ №2. – С.22-25.
  16. Денисенко Н.Ф. Особистісно-зорієнтовано навчання – у практику роботи вчителя фізичної культури // Фізичне виховання в школі. – 2007. – №1. – С.28-31.
  17. Лівандовська Л. Використання інтерактивних освітніх технологій у навчально-виховному процесі // Директор школи. – 2004. - №33-34.- С.42 – 45.
  18. Свіріденко С. Інтерактивні методи і прийоми навчання – курс на формування життєвих навичок // Здоров’я та фізична культура. – 2006. №9. – С.4-9.
  19. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології. ­Харків., «Основа», 2003 р. ­78 с.
  20. Сучасні шкільні технології. К.: Редакція загально педагогічних газет, 2004 р. 128 с.
  21. Родзинки педагогічної творчості вчителів фізичної культури: методичні розробки уроків та позакласних заходів для вчителів, які викладають предмет «Фізична культура» в школах, ліцеях, коледжах / Упор. О. Аксьонова. ­ Запоріжжя: Диво, 2006. ­ 178 с.
  22. Аксьонова О.П. Орієнтовні плани – конспекти на серію уроків з фізичної культури для учнів різних вікових груп: Методичні розробки. – Запоріжжя: Тов. «Ліпс. ЛТД», 2005. – 108 с.
  23. Аксьонова О.П. Технологія «ЛІДЕР». Основи конструювання уроку «Фізична культура»: [Навчально-методичний посібник для творчо працюючих фахівців з фізичного виховання дітей і підлітків].- Запоріжжя, 2011. – 104 с.
  24. Урок фізичної культури – урок культури здоров’я: Збірник науково-методичних рекомендацій з питань організації урочної роботи в системі фізичного виховання дітей і підлітків у навчальних закладах / Відп. За випуск Аксьонова О.П., О.І.Миронюк